Мета. Розкрити велич і безсмертя українського поета, світового генія, неперевершеного майстра слова Т.Г.Шевченка, показавши красу і неперевершеність його творів.

Обладнання. Виставка літератури, портрет Т.Шевченка, виставка робіт учнів, мультимедійна презентація.

Ведуча. Все йде, все минає... Та залишається пам`ять, добра слава про людей, що мандрують у світи в пошуках краю землі, у пошуках істини та правди.  В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам`ятає і шанує все людство. До них належить й ім`я великого українського поета Т.Г.Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. "Історія мого життя становить, - писав поет, - становить частину історії моєї Батьківщини". (Показ фільму)

Ведучий. Тарас Шевечнко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою люов`ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум`яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів. Поезію Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу.

Ведуча. Шевченків "Козар"... Це Біблія українського народу, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою. нород, який має такого поета як Шевченко, і таку вічну книгу як "Кобзар", - безсмертний. Кобзар зібрав кожну сльозину, найменший стогін болю кріпака. Духовну велич і красу народу підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. У багатьох оселях наших земляків сьогодні побачиш портрет Шевченка, заквітчаним вишитим рушником. А на столі, поряд з хлібом, лежить кгига його поезій - "Кобзар".

Ведучий. Отож і ми з вами сьогодні зібрались, щоб перегорнути сторінки життя Т.Г.Шевченка. Саме таким березневим днем принесли у хату до кріпака Шевченка лелеки малого хлопчика, якого назвали тарасом. Хлопчика, слава про якого пережила його на сотні літ.

Учень. 9 березня 1814 р.

В похилій хаті край села

Над ставом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка мати, вбита горем.

(Діалог Тараса з матір`ю)

Мати. Як гірко, як нестерпно жить,

Що долі нам нема з тобою...

Ми вбогі змучені раби,

Не маєм радісної днини,

Нам вік доводиться робить.

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово - і нагай

Над головою люто свисне.

І тут усюди - з краю в край -

Лютує панство ненависне.

Росте неправда на землі

Згорьованій, сльозами змитій,

О, любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі!

Ну хто замінить вам мене,

Мої ви квіти нещасливі,

Коли безжально смерть зітне

Мене на довгій панській ниві?

Тарас. У тій хатині у раю

Я бачив пекло... Там неволя.

Робота тяжкая, ніколи

І помолитьсь не дають.

(Дивиться на матір і обнімає її).

 Там матір добрую мою,

Ще молодую, у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята

(Тарас і мати, плачучи, виходять).

Ведуча. Було Тарасові тільки 11 років, коли він залишився круглою сиротою. Тяжко жити сиротою в наймах. Ким тільки він не був: і пастухом, і погоничем, і воду носив школярам.

Ведуча. Шевченкове життя - це повість про те, що таке мистецтво, яке воно безмежне. Здається, усі обставини були проти того, щоб Шевченко став поетом і художником. Спочатку злидні, рабство, сваволя поміщика перешкоджали досягненню мети. Згодом, коли Шевченко їх здолав, саме держава перегородила шлях поетові. Він був фізично надломлений в`язницею та засланням, але своє мистецтво проніс до кінця життя.

Ведуча. Тарас Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорстокіших умовах заслання. А решту - 13 "вільних" років - перебував під невсипущим наглядом жандармів. Оглядаючи прожите життя, сповненої страшної негоди і злиднів, він з болем говорив:"Сколько лет потерянных, сколько лет увядших!"

1 учень.

І виріс він, і кобзу взяв,

І струн її торкнувсь рукою -

І пісня дивна полилась,

Сповита вічною тугою.

2 учень.

В тій пісні людям він співав

Про щастя, про добро, про волю,

Будив зі сну, пророкував

Їм вищу і найкращу долю.

3 учень.

Співав про чесну боротьбу,

Про сором кайданів брязкучих,

І не жалів він сил своїх

І не втирав він сліз пекучих.

4 учень.

І пісня голосно лилась...

Але не довго: ворог лютий

Підкрався нишком - і замовк

Співець, кайданами окутий.

5 учень.

І довго у степі глухім

В неволі жив між москалями.

Співець самотній, мовчазний,

З своїми думами, піснями.

1 учень.

Та сил в співця вже не було...

Остання пісня продзвеніна -

І в небо тихо піднялась

Душа поета наболіла.

2 учень.

Умер співець! І привезли

Його на рідну Україну,

І коло синього Дніпра

Йому насипали могилу.

3 учень.

Умер співець!  Але живуть

В серцях людей слова безсмертні,

І тихо по Вкраїні всій

Бринять його пісні славетні.

4 учень.

Залишим у спадок живим поколінням

Свої ідеали й свої устремління,

Могутню Вкраїну, в якій наша сила

 І геній Шевченка, як нації крила.

5 учень.

Залишим у спадок своїм поколінням

Свої ідеали й свої устремління,

Любов до народів всієї планети -

Велику і щиру, як серце поета.

Ведуча. Кобзареві, на жаль,не поталанило побачити здійснення своїх мрій. Із заслання повернувся Шевченко хворим, знесиленим, але не скореним. Арешти, переслідування, заслання, солдатська муштра підірвали здоров`я великого поета. Він помер передчасно, 10 березня 1861 р.

Т.Шевченко увійшов в історію української культури як великий демократ, видатний поет, прозаїк, драматург, художник, творець нової літератури та нової літературної мови, як виразник дум і пророк нашої нації.

Ведучий. Вже більше ста років пройшло, як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря безсмертний, і як сам народ, що породив його. Поезія Шевченка живе, розквітає! У дні з великою силою усвідомлює велич творчості Шевченка для українського народу, для всієї світової культури. Т.Шевченко підніс українську культуру на найвищий рівень і забезпечив її міжнародне визнання. Поетт передбачив, що:

Встане Україна

І розвіє тьму

Світ правди засвітить...

І ми з гордістю можемо сказати, що він - один із велетнів світової культури, ми пишаємося ним, вивчаємо його творчу спадщину:

І тепер, поете любий,

В сім`ї вольній, новій

Тебе згадуєм з любов`ю

Теплим,щирим словом.

Ведуча. Зараз у незалежній Україні мрії Шевченка поступово здійснюються. Піднявся рівень національної свідомості, відроджується козацька слава, дух лицарства, утверджуються національні ідеали, дух нації, його душевна щедрість, воскресає українська пісня, немає перешкод для утвердження української мови. Актуально в наш час звучать слова великого поета:

Учітеся, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь...

Слова поета звернені і до тих українців сьогодення, яких економічна скрута погнала на чужину, щоб вони пам`ятали:

Нема на світі України

Немає другого Дніпра.

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра.

У наш час полум`яне слово Шевченка нам дуже потрібне. Необхідні його внутрішня сила, правдивість, ідеали добра, рівності, його політичні переконання, краса і мелодійність його поезій, його велике прагнення свободи, любов до свого народу, до своєї Батьківщини, мрії про майбутнє.

Максим Рильський писав:

Збулись твої слова пророчі,

І час оновлення настав,

І темні просвітились очі,

Вчорашній раб всесильним став.

Пророче наш,

Ми віримо, що прийде день -

І трони упадуть останні,

Під звуки громових пісень!

Учень.

Стань, Тарасе, подивися -

Україна уже вільна.

Така, про яку ти мріяв.

Все тепер в її руках.

Не в Москві і не в Варшаві,

А в Києві над Дніпром,

Наш народ у Божій славі

Дискутує над добром.

Добро створять наші люди,

Якщо будуть з Богом йти,

Бог дасть силу, щоб щасливо

Жили в ній сестри й брати.