Свято української мови і нашого народу

Учитель. Дорогі діти! Сьогодні у нас свято – свято української мови, свято нашого народу. До нас завітали гості: бабусі, дідусі, батьки, вчителі.

1 учень Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

               Стрічаємо з хлібом, любов`ю і миром.

2 учень Для людей відкрита хата наша біла.

              Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

3 учень Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі.

               Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

(Хлопчики і дівчатка, одягнені в українське вбрання, вручають хліб-сіль)

Учитель. Що означає слово «народознавство»? (Знати народ, його традицію, його історію і , звичайно, рідну мову). Ми живемо в Україні, а тому повинні добре знати свою мову, любити її. І сьогодні ми покажемо, як уміємо це робити.

Інсценування вірша С.Маршака

«Знаки препинания»

1 читець

У последней точки на последней строчке

Собралась компания знаков препинания.

Прибежал чудак – восклицательный знак.

Никогда он не молчит, оглушительно кричит:

- Ура! Долой! Караул! Разбой!

2 читець

Притащился кривоносый вопросительный

Знак, задаёт он всем вопросы:

Кто? Кого? Откуда? Как?

3 читець

Явились запятые, девицы завитые.

Живут они в диктовке на каждой остановке.

- Мы особы занятые. Не обходится без нас

Ни диктовка, ни рассказ.

4 читець

Входит точка с запятой:

- Если нет над вами точки, запятая – знак пустой!

5 читець

Прикатило многоточие, прискакало многоточие:

- Нет, постой! Я важней, чем запятая или

Точка с запятой. Потому что я в два раза

Больше точки одноглазой. В оба глаза я гляжу, за

Порядком я слежу.

Но сказало многоточие, еле глазками ворочая:

- Если вам угодно знать, я важней, чем прочие.

Там, где нечего сказать, ставят многоточие…

6 читець

Вопросительный знак удивился:

То есть как?

И сказала точка, точка-одиночка:

- Мной кончается рассказ, значит, я – важнее вас.

7 читець

Кто же важней? Все знаки очень важны.

Знаки каждые нужны, знаки всякие важны!

Як у російській мові, так і в російській мові.

Учитель. Українська мова дуже гарна, ніжна, чарівна, мелодійна. Ось як вірші підготували наші учні про мову, про її слова.

1 читець

Я слова про літери складаю,

Мов нижу корали на зразок.

Скоро цілу книжку прочитаю,

Цілу книжку віршів і казок.

Буду їх по-рідному читати.

Як співають пісню солов`ї.

Рідна мова – як її не знати,

Як же не любити нам її!

2 читець

Які бувають слова?

Мама – кохане слово.

Камінь – вагоме слово.

Небо – високе слово.

Учень – старанне слово.

Друг – задушевне слово.

Вітчизна – найкраще слово.

3 читець

Про що виспівує струмок?

Про що виспівує струмок?

Про сонце золоте.

Про що співає колосок?

Про те, як він росте.

Про що виспівує земля?

Про неба синь і шир.

Про що співаєм ти і я?

Про маму і про мир.

Учитель. А ми з вами заспіваємо українську народну пісню «Галя по садочку ходила».

На  уроках  ми багато говорили про слова ввічливості, а сьогодні підсумуємо.

Учень розказує вірш:

Доброго ранку, -

Мовлю за звичаєм.

Доброго рану кожному зичу я.

Доброго дня вам! –людям бажаю.

І посміхаються у відповідь люди,

Добрі слова ж бо для кожного любі.

Учитель.  А зараз поговоримо про прислів`я, скоромовки, потішки, смішинки-веселинки.  Ми вивчали дуже гарні прислів`я про родину, тож хочемо, щоб наші батьки уважно їх послухали та зробили для себе висновки.

Яке дерево, такі в нього й квіточки, які батьки, такі їхні діточки.

Який кущ, така й калина, як а мати, така й дитина.

Який дуб, такий тин, який батько, такий син.

Учитель. Дуже допомагають нам у житті смішинки-веселинки, а головне, що всі вони повчальні, багато чого навчають вони і дітей, і дорослих. Ось деякі з них.

Два лікарі

Вели розмову два дружки.

Я хочу лікувать книжки.

Візьму я клей, візьму папір

І стану лікарем, повір.

Я лікар теж, - тобі скажу.

Та все роблю без клею.

Я просто книжку бережу,

Дружити з нею вмію.

Учитель читає байку «Гусак безвухий».

«Маленький Андрюха потилицю чуха:

Чом у мене вух аж два, а гусак без вуха?!»

«Відірву я вуха, -думає Андрюха.-

І приклею гусаку : хай він маму слуха!»

А хто із вас хотів би віддати свої вуха?

Ні немає таких. Виходить, що всі слухняні.

Тоді давайте заспіваємо ще одну веселу пісню «Веселі гуси».

1-й читець

Півники побились

Півнику, мій півнику, що ти наробив?

Півникові меншому голову розбив.

Як тобі не соромно меншенького бить?

Я не буду, півнику, більш тебе любить.

Я пшонця не дам тобі, не наллю води.

Помирися з меншеньким, зараз підійди.

Помирились півники і пішли в садок.

Я обом сипнула жменьку крихіток.

Учитель. А чи є нашому класі учні, схожі на півників?

І що треба робити в такому разі?

Відповіді учнів.

2-й читець

Мій годиннику хороший,

Завтра вранці, дуже прошу,

Цокай, цокай голосніше,

Щоб збудить мене раніше.

…Щоб сказало сонце красне:

-Ми з тобою встали вчасно.

День ми збільшити хотіли,

Бо у нас багато діла.

Учитель. І ми з вами теж вміємо цінувати час. Всі діти приходять в школу вчасно, не запізнюються на уроки, а тому учні молодці, і мами їх теж молодці.

Лічилка

Зайчик весело стрибає.

Всіх до гурту закликає.

-Гей, хто хоче погуляти,

Мусить пісню заспівати.

Раз, два, три, чотири, п`ять,

Що ти хочеш заспівать?

Учні виконують українську пісню «Ой єсть в лісі калина».

3-й читець

Веселинка

Маю книжку невеличку.

В ній живе руда лисичка,

Та колючий їжачок.

Та солом`яний бичок,

І зайчисько-вуханець ,

І цвіркунчик-співунець,

Ще й Телесик на човні

Усміхається мені.

Учитель. А наші діти на сьогодні підготовили казку «Коза-дереза». Зараз всі побачать, якими вони можуть бути артистами.

Інсценування казки «Коза-дереза».

Учитель. Наш клас сьогодні – це не просто клас. Ми знаходимося з вами у давній українській хаті. На стінах і вікнах барвисті рушники, розмальована піч, скриня, стіл, на столі хліб. Пахне травами. Тож не даймо всохнути родовому дереву нашого народу, не забуваймо української білявки-хатинки. А чи знаєте ви, кого в давнину називали берегинею роду, сім`ї, кожного з вас? В давнину сарі люди говорили, що то хата, оселя, усе, що в ній є. Піч-мати в хаті була головною, бо хліб народжувала. А хліб – то життя. Рушники – обереги людей.

На щастя дарували рушник називали його оберегами людини. Було повір`я, що і сорочка, вишита ц подарована на добро, на хороше життя, буде оберігати.

( Звучить пісня, грамзапис )

-Родина – це не тільки наші рідні, це весь наш український народ. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується маленькими родинами, сім`ями. Треба вивчити, шанувати свій народ, його мову, землю, рідний край, бо ми частинка цього всього, рідного нам і дорогого.

1-й учень

Облітав журавель сто морів, сто земель,

Облітав, обходив, крила й ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

-Де найкращая земля?

Журавель відповідає:

-Краще рідної немає!

Учитель. Сьогодні до свята підготувалися і наші мами. Послухайте, з яким словами хочуть звернутися мами до вас всіх, а особливо до своїх синочків.

Колискова пісня

Пам`ятай ночами,

Як ти був маленький,

Мати називала сина дорогеньким.

Підростеш ти, сину,

Вивчиш рідну мову,

Не забуть дитино пісню колискову.

Підростеш, як колос,

Підеш поміж люди, -

Мами рідний голос все з тобою буде.

Учитель. Наші мами і бабусі дуже люблять співати. Українські пісні такі гарні, і їх так багато. Пісня полонить усе довкола, сплітаються голоси дітвори, молодших і старших, і лине ніжна мелодія, чи то жартівлива, чи то журлива, лине, і здається, що не буде їй кінця, така невичерпна сила і чарівність прадавній пісень.

( Мами і бабусі виконують українські пісні )

2-й учень

Ходіть всі до хати,

Страви наші куштувати…

З жита та пшениці гарні паляниці.

Всіх ми почастуєм,

Ще й затанцюєм.

Ой, гоп, гопака, ще й затанцюєм!

( Дівчата виконують укаїнський танок під пісню «Ой лопнув обруч…».)

Учитель. Спасибі всім вам, луди добрі, за вашу щирість, за участь у нашому святі.

А що ж нам мати – піч напекла – наварила?

1-й читець

Ми в окропі кипіли, велику муку терпіли,

хоч усі нас хвалять, та не всі нас варять.

Учитель. А наші  мами не тільки вміють чудово співати і вірші розказувати, а варити вареники. Тож зараз вони нас почастують, а ми подякуємо від душі.

Самі ж поставимо перед собою завдання:

1.Вчитися варити вареники, допомагати їх ліпити.

2.Вчитися вишивати, а маму попросити, щоб обов`язково вишила українську сорочку, потім вона дістанеться їхнім онукам. Це буде чудова пам`ять .

Учитель (до гостей)

Хай біда і горе обходять ваш дім.

Доброго зроров`я зичим вам усім!

Всі разом виконують пісню «Щоб ми і ви щасливі були».

(Мами і бабусі пригощають всіх, хто прийшов на свято, вареники з сиром та пампушками з часником.)